Стало відомо, завдяки чому вижило
людство
Науковці переконують, що ключовим фактором у виживанні людства на нашій планеті стало почуття сорому.
- Той факт, що настільки віддалені один від одного співтовариства демонструють одну й ту ж модель поведінки, вказує, що почуття сорому – це продукт природного відбору, а не культурних контактів або культурної еволюції, – підсумовують науковці.
- Той факт, що настільки віддалені один від одного співтовариства демонструють одну й ту ж модель поведінки, вказує, що почуття сорому – це продукт природного відбору, а не культурних контактів або культурної еволюції, – підсумовують науковці.
Канадські вчені стверджують, що сором, який здається жахливим і безкорисним, насправді є найважливішим соціальний механізм. Вони переконані, що який зіграв величезну роль в еволюції людини.
До такого висновку дійшли вчені після досліджень півтора десятка малих народностей зі всього світу, в тому числі корінних тувинців, мешканців еквадорських Анд і аборигенів Маврикія.
Учасникам опитування пропонувалося уявити 12 різних ситуацій, в яких член тієї ж групи поводився неналежним чином – наприклад, ухилявся від спільної роботи чи крав у одноплемінників. Спочатку людей просили оцінити за чотирибальною шкалою, наскільки погано вони стали б ставитися до такої людини (тобто наскільки менше її б стали поважати). А потім – вже у іншої групи – запитували, наскільки соромно було б в аналогічній ситуації їм самим.
В цілому було опитано майже 1000 осіб – але їхні оцінки сорому виявилися напрочуд схожі, незалежно від місця проживання. А рівень засудження недобросовісних родичів чітко співвідносився з особистимвідчуттям сорому.
І наводять логічне пояснення – наші предки жили невеликими згуртованими групами, де виживання залежало від того, наскільки ти можеш покластися на родичів. Зайва самовідданість була не найрозумнішою моделлю поведінки: таких членів суспільства нещадно експлуатували. Але і надмірний егоїзм був протипоказаний, оскільки втрата поваги одноплемінників була прямою загрозою життю.
Таким чином, людям доводилося зважувати егоїстичні вчинки (наприклад, потайки взяти їжу або прикинутися хворим, щоб не піти на полювання) з ризиком бути спійманим. І почуття сорому допомагало їм приймати правильне рішення, не надто ставлячи під удар своє становище в суспільстві.
